Експерт назвав умову, за якої система контролю експорту українського зерна відповідатиме інтересам агровиробників
Комунікаційне агентство GOLUBi GROUP надав коментар експерта ринку логістики стосовно потенційних можливостей та ризиків, які містить пропозиція Мінагрополітики до країн ЄС щодо контролю за експортом зерна і назвав умову, за якої система контролю експорту українського зерна відповідатиме інтересам агровиробників. Про це повідомляє Експерт Агро.
Запропонована Мінагрополітики система контролю експорту українського зерна до суміжних країн ЄС стане ефективним інструментом лише за умов, якщо визначення претендентів та погодження обмежених обсягів постачання відбуватимуться прозоро в цифровому середовищі обміну даних.
За таких умов будь-які українські агровиробники матимуть можливість пропонувати свої пропозиції та не змагатись за обмежені ресурси інфраструктур, визначені покупцями по обидва боки кордону, та зможуть одночасно з контрактом бронювати їх для своїх експортно-імпортних операцій у необмеженому часовому горизонті.
Якщо ж контроль здійснюватиметься в ручному режимі, шляхом видачі дозволів окремим українським суб'єктам на експорт тієї чи іншої продукції, це не усуне обмежень із доступом дрібних аграрних виробників до ринків та не усуне кризи рентабельності зернового виробництва. Крім цього, механізм розподілу можливостей для експорту в ручному режимі міститиме корупційні ризики.
Таку думку висловив Юрій Щуклін, власник компанії “Вантаж+”, експерт ринку логістики й член Комітету з логістики Європейської бізнес-асоціації (ЄБА). Він зазначив, що рішення, яке враховуватиме інтереси всіх належних сторін щодо імпорту та транзиту українського зерна, має ґрунтуватися на прозорості даних для всіх учасників та виконавців експортно-імпортних операцій.
– Оптимальна і зрозуміла модель нашого транзиту, взаємодії з ринками країн ЄС та їх інфраструктурами має бути настільки прозорою та зрозумілою, щоб там навіть найдрібніший фермер не зміг звинуватити українське зерно у впливі на них. Грубо кажучи, якщо ми прокладаємо крізь територію наших сусідів “трубу” на інші ринки, ми маємо гарантувати герметичність цієї “труби” та її користь для їхніх виборців. Друге: ця модель має прозоро показувати європейцям вплив нашого зерна на всі їхні ресурси та інфраструктури: залізниці, автошляхи, площі зберігання, потужності перероблення та перевалки тощо. Третє: для наших постачальників мають бути доступні дані, які європейські інфраструктури та в який час вільні від місцевих вантажів. Четверте: має бути можливість заздалегідь бронювати користування цими ресурсами та інфраструктурами, а головне – купувати їх відповідальність, – акцентує Юрій Щуклін.
На його думку, оптимальне рішення – коли всі причетні сторони бачитимуть і наші потенційні бажання, і фактичні можливості відправити вантажі, і всі учасники логістичного ланцюжка зобов'язуються відповідально дотримуватись умов контракту: порт обіцяє прийняти вказаний вантаж, перевізник - доставити його в обумовлені терміни, а імпортер гарантуватиме відправлення в порт, а не на локальний внутрішній ринок.
– Для урядів мають бути зрозумілі майбутні плани, статистика угод, аналіз фактичних переміщень вантажів і рівень завантаження інфраструктури європейських країн. За таких умов, наші контракти не перевантажуватимуть європейські ресурси та не дратуватимуть виборців. А український агровиробник матиме можливість не ломитися в останній вагон, бо бачитиме наперед вільні для перевезення проміжки. І всім довкола буде зрозуміло, що ми не чіпаємо польські, румунські чи словацькі ринки, а їдемо крізь них, – аргументує член Комітету з логістики ЄБА.
Разом з цим він висловив застереження щодо ініціативи Мінагрополітики створити систему ліцензування експорту зерна. На його думку, механізм, коли Україна спершу погоджує з Єврокомісією та з країнами-транзитерами необхідний перелік і обсяг аграрної продукції, і лише після цього українські підприємства отримають дозвіл на “позмагатись за експорт” тієї чи іншої продукції, це може поставити в нерівні умови дрібних агровиробників та створити передумови для корупційних ризиків. Крім цього, механізм ліцензування імпорту української агропродукції в країни ЄС не розв'язує головної проблеми агросектору – падіння рентабельності виробництва збіжжя внаслідок дорогої логістики, зазначає Юрій Щуклін.
– В будь-якій сфері корупційні ризики зʼявляються за таких умов: непрозорість даних, можливість “ручного” розподілу дефіцитного ресурсу та неточність та двозначність правил, яка дає чиновнику можливість ухвалювати рішення на свій розсуд. Відкриті дані, прозорі процедури прийняття рішень та максимальна цифровізація послуг там, де це можливо – середовище, що робить корупцію неможливою. У вантажних транзитних перевезеннях експортно-імпортних операцій ця проблема давно назріла і є запит на впровадження прозорої та зрозумілої моделі, чи платформи. І ми бачимо, що саме цього від нас хочуть суміжні європейські країни. Щойно з українського боку зайшла мова про систему контролю за вантажами, як міністр сільського господарства Словаччини Йозеф Біреш відреагував: якщо ми надамо їм можливість бачити й відстежувати наші вантажопотоки, вони відкриють кордони. Це саме те, що я пропонував зробити ще навесні, коли стали зрозумілі наслідки зволікань з впровадженням наскрізного відповідального планування вантажопотоків. Але мене непокоїть, що бачення нашими урядовцями механізмів “контролю за експортом” не дасть нам руху вперед, а навпаки, відкине назад. Контроль має бути в можливості кожного учасника бачити всі процеси! А урядовці вбачають контроль у можливості чиновника вирішувати, хто експортуватиме, а хто - ні. Внаслідок такого бачення може зʼявитися ще один клас “паразитів”, які добре зароблять на проблемах українських аграріїв, – констатував експерт.
Эксперт назвал условие, при котором система контроля экспорта украинского зерна будет отвечать интересам агропроизводителей
Коммуникационное агентство GOLUBi GROUP представило комментарий эксперта рынка логистики относительно потенциальных возможностей и рисков, которые содержит предложение Минагрополитики в страны ЕС по контролю за экспортом зерна и назвал условие, при котором система контроля экспорта украинского зерна будет отвечать интересам агропроизводителей. Об этом сообщает Эксперт Агро.
Предложенная Минагрополитики система контроля экспорта украинского зерна в сопредельные страны ЕС станет эффективным инструментом только при условии, что определение претендентов и согласование ограниченных объемов поставок будут проходить прозрачно в цифровой среде обмена данных.
В таких условиях любые украинские агропроизводители смогут дать свои предложения и не соревноваться за ограниченные ресурсы инфраструктур, определенные покупателями по обе стороны границы, и смогут одновременно с контрактом бронировать их для своих экспортно-импортных операций в неограниченном временном горизонте.
Если же контроль будет осуществляться в ручном режиме путем выдачи разрешений отдельным украинским субъектам на экспорт той или иной продукции, это не устранит ограничений с доступом мелких аграрных производителей к рынкам и не устранит кризис рентабельности зернового производства. Кроме того, механизм распределения возможностей для экспорта в ручном режиме будет содержать коррупционные риски.
Такое мнение высказал Юрий Щуклин, собственник компании "Груз+", эксперт рынка логистики и член Комитета по логистике Европейской бизнес-ассоциации (ЕБА). Он отметил, что решение, которое будет учитывать интересы всех соответствующих сторон по импорту и транзиту украинского зерна, должно основываться на прозрачности данных для всех участников и исполнителей экспортно-импортных операций.
– Оптимальная и понятная модель нашего транзита, взаимодействия с рынками стран ЕС и их инфраструктурами должна быть настолько прозрачна и понятна, чтобы там даже самый мелкий фермер не смог обвинить украинское зерно во влиянии на них. Грубо говоря, если мы прокладываем через территорию наших соседей "трубу" на другие рынки, мы должны гарантировать герметичность этой "трубы" и ее пользу для их избирателей. Второе: эта модель должна прозрачно показывать европейцам влияние нашего зерна на все их ресурсы и инфраструктуры: железные дороги, автодороги, площади хранения, мощности переработки и перевалки. Третье: для наших поставщиков должны быть доступны данные, какие европейские инфраструктуры и в какое время свободны от местных грузов. Четвертое: должна быть возможность заранее бронировать использование этих ресурсов и инфраструктур, а главное – покупать их ответственность, – акцентирует Юрий Щуклин.
По его мнению, оптимальное решение – когда все причастные стороны будут видеть и наши потенциальные желания, и фактические возможности отправить грузы, и все участники логистической цепочки обязуются ответственно соблюдать условия контракта: порт обещает принять указанный груз, перевозчик – доставить его в оговоренные сроки, а импортер будет гарантировать отправку в порт, а не на локальный внутренний рынок.
– Для правительств должны быть поняты будущие планы, статистика соглашений, анализ фактических перемещений грузов и уровень загрузки инфраструктуры европейских стран. В таких условиях наши контракты не будут перегружать европейские ресурсы и не будут раздражать избирателей. А у украинского агропроизводителя будет возможность не ломиться в последний вагон, потому что будет заранее видеть свободные для перевозки промежутки. И всем будет понятно, что мы не трогаем польские, румынские или словацкие рынки, а едем сквозь них, – аргументирует член Комитета по логистике ЕБА.
Вместе с этим он выразил предостережение инициативе Минагрополитики создать систему лицензирования экспорта зерна. По его мнению, механизм, когда Украина сначала согласовывает с Еврокомиссией и со странами-транзитерами необходимый перечень и объем аграрной продукции, и только после этого украинские предприятия получат разрешение на "соревнование за экспорт" той или иной продукции, может поставить в неравные условия мелких производителей и создать предпосылки для коррупционных рисков. Кроме этого, механизм лицензирования импорта украинской агропродукции в страны ЕС не решает главную проблему агросектора – падение рентабельности производства зерна в результате дорогостоящей логистики, отмечает Юрий Щуклин.
– В любой сфере коррупционные риски появляются при таких условиях: непрозрачность данных, возможность "ручного" распределения дефицитного ресурса и неточность и двусмысленность правил, позволяющая чиновнику принимать решение по своему усмотрению. Открытые данные, прозрачные процедуры принятия решений и максимальная цифровизация услуг там, где это возможно, – среда, которая делает коррупцию невозможной. В грузовых транзитных перевозках экспортно-импортных операций эта проблема давно назрела и есть запрос на внедрение прозрачной и понятной модели или платформы. И мы видим, что именно этого от нас хотят сопредельные европейские страны. Как только с украинской стороны зашла речь о системе контроля за грузами, как министр сельского хозяйства Словакии Йозеф Биреш отреагировал: если мы предоставим им возможность видеть и отслежевать наши грузопотоки, они откроют границы. Это именно то, что я предлагал сделать еще весной, когда стали ясны последствия промедлений с внедрением сквозной ответственной планировки грузопотоков. Но меня беспокоит, что видение нашими чиновниками механизмов контроля за экспортом не даст нам движения вперед, а наоборот, отбросит назад. Контроль должен заключаться в возможность каждого участника видеть все процессы! А чиновники видят контроль в возможности чиновника решать, кто будет экспортировать, а кто нет. В результате такого видения может появиться еще один класс паразитов, которые хорошо заработают на проблемах украинских аграриев, – констатировал эксперт.